Lost In TranslationS .net

У цій темі хочу зачепити проблеми та труднощі, які виникають під час перекладу медичних текстів. Українськомовних джерел, словників медичного спрямування насправді обмаль. Процес перекладу  з іноземної мови (в моєму випадку з англійської/німецької) виглядає наступним чином: я пробігаю очима увесь текст декілька разів, аби вловити зміст і суть повідомлення; виділяю ключові лексичні одиниці, терміни, які найчастіше повторюються, перекладаю їх; якщо мій словник, або on-line словники (http://www.medilexicon.com/, http://www.multitran.ru/, http://multilex.online.ua/, http://www.merriam-webster.com/) не містять даних лексичних одиниць, я задаю пошук через Google.com.ua, взявши термін, що мене цікавить у лапочки (мене будуть цікавити як іншомовні сторінки, на яких містяться дані терміни, так і сторінки мовою перекладу ); можна скористатися медичною енциклопедією ( http://www.mercksource.com/pp/us/cns/cns_home.jsp ); не менш корисним також є проконсультуватися з медичними спеціалістами (якщо ви працюєте з медичними текстами контактуйте і з медиками).

Як правило ці нехитрі способи перекладу приносять свої результати. Що ж робити, якщо вам не вдалося знайти перекладу певної лексичної одиниці, і тому переклад тексту у вас "не клеїться"?

Існують різноманітні форуми перекладачів, де можна спокійно попросити допомоги в колег по цеху. Найбільш поширеними з них є http://www.proz.com/kudoz/ , http://help.berberber.com/, http://www.trworkshop.net/forum/, http://pereklad.uaforums.net/--vf1.html.

Мій власний досвід показує, що безвихідних ситуацій небуває! Тому не варто опускати рук, а працювати над собою і шукати шляхи вирішення складних задач.

 Використано матеріали 

Без сумніву, професія перекладача - дуже серйозна професія, але і в ній трапляються кумедні казуси. В лексикології ці ляпсуси отримали назву "translator's faulse friends", тобто фальшиві друзі перекладача. Класичним прикладом такого явища є переклад наступних слів та словосполучень: magazine (журнал) - магазин, complexion (колір шкіри) - комплекція, conductor (диригент) - кондуктор і т.д. Я гадаю в практиці будь-якого перекладача чи викладача іноземної мови є свій оригінальний архів таких "перлів". 

Пропоную колегам залишати свої приклади перекладацьких ляпсусів в цій темі. Почну по традиції з себе

Ось, наприклад, слово "manicure" мої студенти переклали як "гроші лікують", "important" - "хворий імпотенцією", "heigh hills" - "високі підбори", "sense organs" - "відчувати органи", etc.

Німецька мова дає більше можливостей для студентської творчості, так як має в розпорядженні наступні слова та словосполучення: das Loch (дірка), die Kurve (поворот), betrachten (розглядати, дивитися), bis nachher (до скорого побачення), die Hoden (яєчка), die Schlange (змія), які викликають дуже яскраві асоціації

Поділіться і ви своїм архівом подібних перлів!

Захотілось якогось незвичного перекладу, ну ось переклав наш блог у гроші, дивіться самі, що вийшло(російською

Тест:  http://beon.ru/tests/446-002.html •Сколько стоит ваш дневник? •

Счет:

80 позитивок

10 гривнив

22.96 рублей

179.2 тенге

1920 сум

 http://beon.ru/tests/

І. Нечуй-Левицький перекладав Біблію наприкінці 90-х років (1890). Випускник Київської духовної академії зі ступенем 'магістра богословія' він, звичайно, був добре обізнаний зі Святим письмом.
Відомо, що Біблію перекладали П.Куліш і П.Морачевський, які інтерпретували українською мовою «Новий завіт», але за життя переклад не друкувався. Вперше частково був опублікований 1906 р., а в 1860–1862 pp. переклад Біблії здійснили професори чотирьох духовних академій – Київської, Петербурзької, Московської і Казанської. Тоді ж над перекладом Святого Письма працювали П.Куліш та І.Пулюй.
Б.Грінченко в листі до І.С.Нечуй-Левицького (від 8.03.1901 р.) запитував: «Саме тепер я виготовую до друку копію перекладу Біблії, і мені дуже треба знати: з якого саме тексту перекладали Біблію Ви, високоповажний добродію. Чи се був текст, близький до російського, синодального видання і якого: великоруського чи з слов'янського?». Письменник тоді ж відповів: перекладав він Біблію з німецького тексту, але дотримувався російського синодального видання, бо в німецькому випуску Біблії трапляються зайві слова, чого не було в російському перекладі. Про це ж він розповідав у листі від 14.05.1901 р. до І.Пулюя, який редагував ці переклади, уточнюючи, що над четвертою частиною Біблії, яку не переклав Куліш, довелось йому працювати півтора року. У публікації М.Возняка «До зносин Ів. Нечуя-Левицького з галичанами (Десять його листів до Ів. Пулюя)» також зазначається, що «над перекладом біблійних книг сидів Левицький півтора року» («Літературний архів».– 1931.– № І–II).
За словами І.Левицького, він переклав з Біблії 1 і 2 книги «Параліпоменон», 1 і 2 книги Ездри, книги «Руф», Неемії, «Іудиф», «Товія», «Есфір», послання Єремії Варуха, книгу пророцтв Даниїла, 1–3 книги Маккавеїв та ін. Проте до віденського видання 1903 р. «Святе письмо Старого завіту» накладом Британського біблійного товариства увійшли лише такі переклади І.Нечуя-Левицького: книга «Руф», 1, 2 кни¬ги «Параліпоменон», книги Ездри, Неемії, «Есфір» і книга пророка Даниїла. Сюди не ввійшли книга премудростей Соломона, над перекладом якої так намучився перекладач, та інші неканонічні книги Біблії. 

1904 р. Британське біблійне товариство видало «Біблію» в перекладі П.Куліша, І.Нечуя-Левицького та І.Пулюя. Коли переклад українською мовою вийшов у світ, в листі до І.Пулюя перекладач (І. Нечуй) сповіщав, що сумнівається; чи пропустить цензура цей переклад «Біблії» в Росію, бо книги духовного змісту перевірялися також духовною цензурою, ще більш консервативною, за словами письменника, від світської.
На запитання цього ж адресата у листі 9.04.1905 р. І.Нечуй пригадував, що П.Куліш перекладав Біблію з німецької мови: він брав уроки єврейської мови в одного варшавського равина і заохочував до цього й Нечуя-Левицького.

Свій гонорар за переклад Біблії Іван Семенович передав на виплату стипендій бідним студентам і звертався з пропозицією, щоб так вчинила й дружина П. Куліша Ганна Барвінок, яка одержала набагато більше грошей за частину Біблії, перекладену свого часу П.Кулішем (3000 крб.).
Як відомо, І.С.Нечуй-Левицький дбав про точний переклад термінів та звичайних слів. У листі (25.11.1904 р.) він висловлює І.Пулюю своє невдоволення незадовільним редагуванням перекладу деяких висловлювань, зазначаючи, що туди вставлено багато незрозумілих місцевих (галицьких) слів, а також русизми, вжиті без потреби.
Є відомості про роботу Івана Семеновича і над перекладом інших богослужебних книг. Так, він сповіщав М.Лободовського 28.04.1908 p., що працює над перекладом українською мовою Євангелія: «Кам'янецький єпіскоп (тепер Тульський) бачився зі мною в Києві і просив переложить «Діяння святих апостолів» по-українській. Я оце працюю над перекладом». 7.06. 1908 р. він знову пише цьому адресату: «Я два місяці сидів над роботою: перекладав «Діяння святих апостолів» українською мовою і оце вчора тільки що скінчив і хапаюсь одіслать їх перед своїм виїздом з Києва на село».

Джерело: http://myrefs.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1332:2010-06-01-14-46-16&catid=35:2009-06-17-17-55-22&Itemid=53

У кожного з нас є улюблена фраза іноземною мовою, яка відповідає нашому стилю життя, характеру, або надзвичайно вдало підкреслює нашу особистість. Ця фраза зазвичай почута у фільмі, вичитана з книги чи журналу, або ж з нею пов'язана якась кумедна ситуація з нашого життя. 

У цьому пості я пропоную поділитися не тільки улюбленими іншомовними виразами, але й історіями їх походження (запозичення). Думаю усім нам буде цікаво про це дізнатися.

І почну я звісно ж із себе. Ще з першого курсу університету мені запам'яталась влучна фраза викладача граматики "It depends". Вона використовувалася в усіх можливих контекстах, адже практично кожне правило граматики англійської мови передбачає купу винятків. Коли ми запитували, як правильно: так чи так, викладач відповідала "It depends", що викликало в нас бурю емоцій))

Ось тут ми почали про книжки, їх професійність та деякі цікаві і не зовсім моменти перекладу(термінологія): http://www.lostintranslations.net/blog/p34.html#act=index

Знайшов теж повчальну, хоча не зовсім свіжу і не розв`язану тему: http://forum.osvita.org.ua/viewtopic.php?t=492&postdays=0&postorder=asc&start=15&sid=d4c56fca77db9f74f65dab452a2111d8

Дуже погано коли роблять грубі помилки в навчальних та наукових книгах і не визнають цього

Цікаво, що колись при заповнюванні анкет у графі рівень володіння іноземною мовою, люди масово писали "Читаю і перекладаю зі словником". Насправді такого рівня не існує. Це був спосіб уникнути правдивої відповіді на запитання, оскільки знання мови у союзі завжди було "слава Богу, в рамках школьной программы"(цитата з к-ф Одиноким предоставляется общежитие).

Сьогодні ж розроблено цілу систему рівнів, яка служить для отримання міжнарожних сертифікатів по оволодінню іноземною мовою. На цих рівнях базуються тести, які визначають мовну компетенцію, а також за їх результатами зараховують до вузів, змінюють спеціальність, пропонують роботу і т.д.

Існує 3 основних рівні, які в свою чергу підрозділяються на дрібніші: рівень А (елементарне володіння мовою), В (самостійне володіння мовою), С (вільне володіння мовою).

Рівень А включає в себе так-званий рівень виживання, або А1, який передбачає те, що людина розуміє окремі слова та фрази, може представитися, підтримати нескладну розмову, якщо співбесідник готовий уповільнити темп мовлення і допомогти зрозуміти; і передпороговий рівень, або А2, який передбачає, що людина розуміє і може використовувати окремі речення та сталі вирази, що стосуються основних сфер життя.

Рівень В включає в себе пороговий рівень, або В1, який означає, що людина розуміє зміст повідомлень літературною мовою на різні теми, може самостійно скласти зв'язне повідомлення, може спілкуватися в більшості ситуацій, які виникають під час проживання закордоном; рівень В2, тобто пороговий просунутий рівень, що значить, що людина розуміє зміст абстрактних і конкретних текстів, у тому числі і вузькоспеціалізованих, розмовляє спонтанно, швидко, чітко формулює думку, чого достатньо для спілкування з носіями мови.

Рівеь С включає рівень С1, тобто рівень професійного володіння, згідно якого, людина розуміє великі за об'ємом складні тексти, розпізнає прихований зміст, розмовляє спонтанно, швидко, без труднощів з підбором слова, гнучко використовує мову для спілкування в науковій та професійній сферах; і рівень С2, тобто рівень майстерного володіння, коли людина розуміє практично будь-яке усне чи письмове повідомлення, здатна створити зв'язний текст, спираючись на декілька джерел, говорить спонтанно, дуже точно, може підкреслити відтінки значень навіть в дуже складних ситуаціях.

Звичайно ця система неідеальна. Адже є багато нюансів при оцінюванні рівня володіння мовою. Вона демонструє ті аспекти, які враховуються при оцінці і допомагаю самостійно визначити цілі і завдання, для досягнення наступного мовного рівня.

Особисто я ніколи не задумувалася про свій рівень володіння іноземною мовою. Сьогодні я зрозуміла, що варто приділяти практиці більше часу, адже ще кілька років тому я спокійно могла собі присвоїти С2 з англійської, а тепер в мене лише С1 з натяжкою. Щодо німецької, то справа ще гірша - В1. Тобто розслаблятися не час

Джерело

Сьогодні вештався і найшов ось таке цікаве твердження :

"Погано, що деякі підручники далекі від досконалості. Схожі на машинний переклад, ніж на самостійну роботу авторів. Й мені, як єдиному в групі хто не соромиться розмовляти рідною, було незручно коли казали, що українська книжка — гівно, бо там вживається неправильна термінологія."

Щоб провести маленьке розслідування, спробуємо уточнити всі моменти даного твердження, і дати правдивий коментар, якщо звісно вдасться

Всевидяче Око